четвер, 9 березня 2017 р.

Чи буде відповідати генплан Чорткова інтересам громади?

Нещодавно Чортківська міська рада замовила Українському державному НДІ «ДІПРОМІСТО» новий проект Генерального плану міста. Справа його розробки вже розпочалася. Чим була викликана необхідність створення нової містобудівної документації, яка визначає на десятиліття вперед головні рішення з розвитку, планування та забудови міста?
Попередній Генплан, розроблений ще у радянські часи, а саме у1974 році, безнадійно застарів в усіх сенсах. Зрозуміло, що і країна, і наш Чортків, і умови містобудування, і технології за 40 років дуже змінилися. Планування міста тоді орієнтувалося головним чином на промисловий розвиток, на присутність у ньому великої військової бази, на постійне зростання населення. Нині більшість великих підприємств Чорткова припинила діяльність, ріст чисельності населення загальмувався…

Спроби здійснити коригування головного містобудівного документа було здійснено вже у новому столітті. Коригування було пов’язане з необхідністю встановлення нових меж міста і приєднання до нього додаткових територій. На той час місто вже активно розбудовувалося за рахунок земель суміжних сільських рад, головним чином Угринської та Білівської. Фактично територія міста сягала 1740 гектарів, тоді як de jure власні міські землі залишалися старих межах – усього лиш 1120 га. Постала також необхідність визначенням меж історичного ареалу міста – адже у 2001 році Уряд включив Чортків до списку історичних міст України.
На жаль, як виявилося, тодішньому керівництву мерії забракло відповідальності для того, аби забезпечити якісне планування розвитку міста та гармонійне врахування у ньому громадських, державних та приватних інтересів. Можна стверджувати, що нашим можновладцям Генплан був потрібен лише для того, аби розв’язати руки у справі непрозорої та нераціональної приватизації земельних ділянок.
Приклади та наслідки такого горе-планування усім відомі: комерційне будівництво зосередилося у історичному центрі, роками не вирішувалося питання розміщення промислового ринку, ускладнився транспортний рух через центр міста, скорочувалися та занепадали без належного догляду зелені зони, натомість у житлових кварталах зводилися автозаправки, з року в рік погіршувався стан мереж водопостачання та каналізації, накопичувалися проблеми очисних споруд та сміттєзвалища… Екологічна ситуація, якість життя у місті невпинно погіршувалася, місто втрачало історичне обличчя – тому не дивно, що молоде покоління мешканців не затримувалося у ньому.
Проект коригування Генплану розроблявся львівським інститутом «Містопроект» дуже непрозоро і надто повільно: з 2002 по 2007 роки. Хоча фактично на той час Чортків розрісся на 620 га земель сусідніх сіл, а проектом Генплану передбачалося ще збільшити його територію більш ніж удвоє - до 2370 га – суміжні сільські ради жодним чином не залучалися до процесу проектування… Численні критичні зауваження було подано до проекту при проходженні ним державних експертиз і громадського обговорення.
Лише у вересні 2009 року проект Генплану було подано на державну екологічну експертизу. Висновок експертів виявився розгромним – «більшість очікуваних впливів на довкілля характеризуються як екологічно недопустимі, документація робочого проекту підлягає коригуванню і доопрацюванню»!
Експерти склали величезний список недоліків проекту. Наводимо лише деякі з них: схема санітарної очистки міста не представлена, у Генплані відсутні дані про обсяги промислових відходів, шляхи та об’єкти їх утилізації, не розглядається шляхи роздільного збору та утилізація відходів, передбачено винесення шкідливих виробництв (нове сміттєзвалище площею 16 га, ливарний завод тощо) у промислову зону В-1 в районі Кадуб без врахування рози вітрів, не розглядаються шляхи рекультивації існуючого сміттєзвалища, схема каналізування міста не представлена, не передбачено будівництво очисних споруд дощових вод і т. ін.
Деякі рішення, запропоновані авторами проекту, були просто абсурдні. Наприклад, пропонувалося створити парк відпочинку на території… існуючого сміттєзвалища. Або проектувалося перекачування стоків житлового сектора східної частини міста на очисні споруди м’ясокомбінату, які на той час вже були виведені з ладу.
Незважаючи на негативний висновок екологічної експертизи очільники мерії у протизаконний спосіб «затвердили» проект Генерального плану рішенням ради. Аргументували тим, що місту конче потрібен Генплан, аби воно розвивалося. Хто б сперечався? Якби ж то ще й виконувалися цікаві проектні рішення...
Наприклад, ще радянським Генпланом було визначено територію для створення промислового та оптового ринку на землях Угринської сільської ради – у районі вулиці Копичинецької. Але ніхто не поспішав втілювати цей проект, хоча тут було все необхідне для успішного розвитку: зручний заїзд, транспортна розв’язка, місце для торгових рядів і паркування… В перспективі планувалося долучити 326 га передмістя Сенякове до Чорткова. Але час згаяно – нині угринська земля вже недосяжна, вона у складі землеволодінь Заводської територіальної громади. А місто  має багаторічний стихійний базар в історичному центрі, натомість його мешканці витрачають свої гроші на ринках Тернополя, Чернівців і Хмельницького.
Упродовж 40 років «генерального планування» проектувалося будівництво станції доочистки води на міському інфільтраційному водозаборі у с. Біла, звідки місто отримує більшу частину питної води. Тієї станції досі нема - мешканці міста з року в рік споживають воду просто з Серету, без доочистки. Парадокс у тому, що міське керівництво, котре віддавна розписалося у власному небажанні вирішувати проблеми водокористування у Чорткові, два роки тому взялося постачати воду ще й у селище Заводське… Інший парадокс нашого планування - у той час, коли питну воду люди отримують з річки, більшість підприємств району має власні водозабори підземних вод.
Проектом Генплану передбачалося також створити безперервну систему зелених рекреаційних зон вздовж русла Серету, зокрема - розширення та впорядкування парку у північній частині міста, так званого «парку залізничників». Не будемо коментувати, у якому стані нині та річкова долина - вимріяна авторами Генплану «блакитна вісь Чорткова»… І в якому стані проектований «парк залізничників» по вулиці Білецькій.
Багато інших цікавих об’єктів було записано у проект Генплану. Наприклад, закласти ландшафтний парк «Етнокультура Поділля» з усією туристичною інфраструктурою в районі об’їзної дороги, який мав би привабити туристів до міста… Провести реконструкцію парку Франка… Обладнати велодоріжки по вул. Незалежності, Бандери, Ягільницькій, Залізничній… Що зроблено з цього переліку?
Таке враження, що у штучно створеній атмосфері планувального хаосу робилося якраз те, що НЕ рекомендували автори Генплану. Приміром, ними НЕ передбачалося будівництво у Чорткові багатоповерхового житла – максимальна поверховість мала б складати 4 – 5 поверхів. У центральній частині міста поверховість і архітектуриний стиль повинні бути суворо підпорядковані історично сформованій забудові. Що ж маємо ? – росли і ростуть немов гриби різного роду «Ельдоради», «Контитенти» і «Золоті підкови», приносячи золоті гори їхнім власникам і стираючи архітектурну неповторність історичного містечка своїм недолугим виглядом.
Але повернімося до екологічних ризиків, закладених у донедавна чинний Генплан. Саме вони найбільше непокоїли громадську природоохоронну організацію, якою є ЕГО «Зелений Світ». Ми були переконані у тому, що починати планування будь-якого населеного пункту треба з аналізу природних умов, у яких він знаходиться: стану грунтів, вод, напрямку вітрів, сонячної освітленості, стану зелених зон тощо. Лише тоді створюватимуться передумови для того, щоб життя людей було здоровим та безпечним, а розвиток поселення – сталим у тривалому часі.
За нашою ініціативою міською радою 2010 року було замовлено розробку проектів містобудівної документації, яка повинна була виправити недоліки та доповнити Генплан: ландшафтного аналізу території Чортківської міської ради та комплексної схеми зеленої зони міста. Їх було розроблено у 2011 році конструкторським бюро Національного лісотехнічного університету України і винесено на громадське обговорення. Але після зміни керівництва мерії справа затвердження схеми зеленої зони міста зіштовхнулася з активним опором. В результаті нині не відомо, де перебуває та проектна документація, за яку місто розрахувалося бюджетними коштами? Зрозуміло, владі цікавіше віддавати земельні ділянки під комерційну забудову. Це вочевидь обіцяє їй моральне і матеріальне задоволення. А з парків та скверів – яка їй користь? Навіть якщо це «Парк Героїв Небесної Сотні», створення якого вже третій рік вимагає громадськість міста - в районі вулиці Володимира Великого на Кадубі. Тут вже нині проживає третина мешканців міста, продовжується активне будівництво, а жодного впорядкованого парку або скверу нема…
Як відомо, згідно закону «Про екологічну експертизу» проекти генпланів міст підлягають державній екологічній експертизі. Що не дивно, адже головний містобудівний документ повинен визначати стан довкілля населеного пункту, основні чинники його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану, а також території, які мають природоохоронні обмеження.
Тут вже згадувалося про те, що проект Генплану Чорткова у 2009 році отримав негативний висновок екологічної експертизи. Але колишні очільники мерії вирішили приховати цей прикрий факт і «затвердити» проект рішенням сесії міської ради.
Тож впродовж семи років тривала судова епопея, метою якої було довести, що Генплан було прийнято у протизаконний спосіб. Хоча судами двох інстанцій це було підтверджено, керівництво міста в особі міського Голови Михайла Вербіцького у порушення усіх мислимих процедур і з наполегливістю вартою іншого застосування «протягувало» горезвісний проект Генплану наступним рішенням ради.
Відтак у серпні 2015 року ЕГО «Зелений Світ» звернувся з черговим адміністративним позовом про визнання протизаконним та скасування рішення міської ради від вересня 2013 року. Невдовзі Чортківський районний суд задовольнив позов і скасував одіозне рішення міської ради. Надалі апеляційна скарга мерії розглядалася у Львівському апеляційному адмінсуді і нарешті була відхилена 12 жовтня 2016 року.
Суд скасував останнє рішення про чергове «затвердження» Генплану міста і вкотре наголосив на необхідності отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи проекту Генплану, як обов’язкової умови його затвердження.
І от нарешті молоде керівництво міської ради визнало помилки попередників, визнало поразку в суді і замовило новий проект Генплану. Проект дуже коштовний. Сподіваємось, що у процесі роботи над проектом буде нарешті знайдено та з користю для міста використано розроблені раніше проекти: Ландшафтного аналізу території та Комплексної схеми зеленої зони Чорткова.
Сподіваємось на те, що період «генерально спланованого хаосу» в історії Чорткова нарешті завершився. І що розроблення нового Генплану за участі громади стане одним з отих кроків, які врешті-решт зламають багаторічну тенденцію занепаду: коли руйнуються архітектурні пам’ятки, спотворюється історичний центр, забруднюється довкілля, занепадає економіка, у аварійному стані чи не усі наявні інженерні системи...
Сподіваємось і на те, що невдовзі у Чорткові постане «Парк Героїв Небесної Сотні». Що пам’ять про наших сучасників, котрі віддали найдорожче заради того, аби наше життя було достойним, вільним та радісним, буде належним чином увічнено. Цей парк мав би стати живим втіленням їхньої та нашої мрії саме про таке життя – достойне, вільне і радісне.

Замість епілогу. Хтось може зауважити: «Та чи потрібен нам той новий Генплан? Жили ж якось без нього раніше!» Зрозуміло, були часи, коли про екологію та історико-культурну спадщину ніхто не згадував. Коли метою кожної нової державної влади було витравити з міського простору пам’ять про попередню владу та її спадок. Коли на думку громади міста ніхто не зважав… Цілком прийнятним видавалося тоді «поселити» військову частину у одному монастирі, швейну фабрику у іншому, торгові склади втиснути до замку і синагоги XVII століття, а біля кожної з історичних церков збудувати котельну на цілий квартал: щоб дим з комина курився вище хрестів. Одним розчерком пера тоді відкривали ливарне виробництво посеред житлового району – дарма що кілька поколінь дітей після того дихатимуть кіптявою. Та все ж хочеться вірити, що часи і порядки хоч потроху змінюватимуться. Що стратегічне планування за свідомої участі громади нарешті стане реальністю і дозволить окреслити контури міста майбутнього, міста для людей… Що кожен новий міський Голова не розпочинатиме із виправлення помилок попередника, з розкривання його тіньових схем та вольнощів із земельними ділянками, бюджетними грішми, комунальним майном.... Сховати це у маленькому місті важко. То ж як не ховай – усі «Мідасові Вуха» наших містечкових царків та їхньої братії з часом вилізають назовні.
P. S. Для тих, хто призабув давньогрецьку міфологію, нагадаю, що і’мя царя Мідаса «прославила» у віках його хвороблива жадібність та тупа впертість. Одного разу він мало не загинув через безглузде бажання власним дотиком перетворювати будь-яку річ на золото. Тож коли на жовтий метал перетворилася і царська їжа, і царське вино, сам Мідас мало не загинув. Що ж до іншої своєї характерної риси – впертого несмаку щодо мистецтв – то за неї царя покарав сонцесяйний Аполлон, обдарувавши його волохатими вислючими вухами, які неможливо було приховати. Оті вуха і увійшли у відому приказку...

Немає коментарів:

Дописати коментар